Людина вічного онлайну,
Розірваного стану та обшарпаних думок,
Із посмішкою щирою-ковток
Повітря нашій ржавій атмосфері.
А ти плюєш їй в очі...
Боїшся опектись,хапаючи проміння сяйва.
Ховаєшся від болю...Вона мальва
В твоєму домі вічної зими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149377
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.10.2009
автор: Сльоза