Посварились вітри, бо усі закохалися в осінь,
Без коштовних прикрас - їй однаково все до лиця.
Листопадова мить прохолодного дзвінкоголосся
В капелюшках рудих,то, напевне, початок кінця?
Вже стікають дощі по долонях пожовклого листя.
Сотворіння чудес – ніби сонцем освячений сум.
Світ ще прагне краси і крайнеба такий ще барвистий,
А данайці-вітри вже руйнують звабливу красу...
Вже човни в небесах відпливають в далеку Ітаку,
Чи пливуть у Колхіду шукати новітнє руно,
Золочені щити відбивають останню атаку,
І осінню печаль молоде утішає вино...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149458
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.10.2009
автор: наталятерещенко