Плачу я,а в середині все сміється,
Та по щоці сльоза за сльозою льється.
Чому я плачу,коли треба усміхаться?
Чому сміюсь,коли не можна хвилюваться?
Скільки слів залишилось несказанних,
Сенсу нема в них-вони наскрізні.
Стільки справ залишилось незробленних,
А завтра вже Новий Рік...
Чомусь так боїшься залишитись одна,
Чомусь так швиденько ховаєш слова,
Чомусь незадумуючись кажеш "Бувай.."
А в серці й до нині "Не йди-постривай..."
А завтра прокинешся знов в самоті...
А завтра чарівний ранок в вікні...
А завтра знову слова наскрізні
Зав"яжуть розмову із серцем у тлі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149460
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.10.2009
автор: Сльоза