Ти не хочеш, не можеш чекати, ти вважаєш - тобою опановує час, ти вважаєш у тебе не має часу... Ми маємо стільки помилок в житті. Най нас зачекають ті, хто знає більш ніж ми.
Ти можеш зрозуміти це життя? Все це, що є навколо тебе? Всі ці дерева, всі квіти? Ти розумієш про що вони сповідають?
Кохання! Що може бути кращє? Чому ти бачиш чорні мітки на тлі Землі. Викинь їх зі свого взору! Побач світло, пробач світло яке пробуджує тебе від мряки від повсякдення...
Життя не є смугастим, ми самі затямили, що життя мов смуги... Нас цьому вчили. Вчили ті, хто нічого не розуміють. Озирнись, кожен крок веде тебе до розтямлення. Чому ти це не розумієш? Відкрий очі! Щастя б'ється в кожному з нас, та хто це розуміє, хто це знає? Один крок... до здійснення бажання... Один крок...
Бажання конценрується, хто він, хто той, котрий здійснює бажання та вирує ним в забуття? Яка різниця? Чи не так? Так, Так! Люба, Кохана!
Ти щє не розумієш, що в пасці. Та пастка та для нього, а не для тебе. Коли ти отямишся, він буде неспроможний покинути тебе... Тебе чекає щастя на все життя, якого в нас достатньо, щоб домовитись.... Щасти тобі люба!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149660
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.10.2009
автор: andrrej