Вітрам всім посмішка тлумачить,
Вустами істину несе:
- Хто може мудрий погляд бачить,
Той знає світ понад усе.
В країні зір, де сон блукає
І таємницю береже,
Ридає істина й прохає:
- Мій мудрий погляд, досить вже!
Де мій герой, що стане богом?!
Де той, хто подолав кінець?!
Що скинув гріх перед порогом,
Нехай прийде й візьме вінець!
Та мудрий погляд відмовляє:
- Герой живе лиш кілька днів,
І в днях цих співчуття тримає,
Які жадають давніх слів.
В цих співчуттях одні пороки
І гріх нескорених вітрів,
Брехня, що сіяли пророки
І цим втішали бунтарів.
Він не знайшов себе в системі,
Де між добром і злом – життя.
Він не обрав себе по темі,
Яка тлумачить: Бог – буття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149779
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.10.2009
автор: Астарот