Ти є пізнання вічності та крок святої смерті,
Світогляд твій молитва і всім мудрець порок.
В корінні-таємниці, а в яблуках-відвертість,
На стовбурі: Люблю тебе, на гілці - мотузок.
Шепочуть нам листи твої закони про пізнання,
Коріння тягне в глиб душі чуттєвість сновидінь.
Добро тлумачить істину й відсутність покаяння,
А гріх стоїть із дзеркалом для зміни поколінь.
Нема в тобі лихих плодів і добрих ти не маєш,
Пророк Матвій забув тебе: - незрячий він пророк!
Поглянь лиш за межу свою і погляд ти піймаєш,
- Пізнай добро гріхом своїм! Ось шепіт між гілок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149831
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.10.2009
автор: Астарот