Тяжка хвилина, ніби вічність,
Заполонила подих мрій,
Розвіяла їх в потойбічність,
У світ без віри і надій.
Прийшов цей час. Женця я кликав.
Чекав його, благав, просив.
Я рвав волосся злісно й дико,
Я вихваляв його, молив.
Я поливав сльозами тіло,
Палив вогнем в душі свій страх,
Та Жнець не йшов, душа не мліла,
Він не з’являвся на очах.
Чому залишив мене долі?
Яка весь час мене гнітить!
Чому стою без тебе в полі?
Прийди й візьми жахливу мить!
Кричав як звір перед бідою,
Кричав до Бога й стихлих мрій,
Та шепіт пролунав за мною:
- Нажаль не можу. Час не твій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150027
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.10.2009
автор: Астарот