пройти по прибитим до неба дорогам
зламавши спокусу упасти у морок
по тіням вчорашнім й майбутнього спорам
і стати під вічності синім порогом
і спрагу свою втамувати повітрям
сухим і порожнім космічним зітханням
ковтнути розпечене зір загасання
розтягнену смерть у ніщо крізь століття
коли крок уперед наче подих фортуни
застигне тавном на розведені крила
бриніння тонке виллють в часу мірила
феєрії ночі натягнуті струни
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150570
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.10.2009
автор: Kasper