Чомусь, Україно, є недруги злі,
Які намагались за нас все рішити,
Без рідної мови народ залишити,
Додолу схилити хотіли... Та ні!
Чаруюча мова ти рідна моя,
Тебе я шаную, як серце країни.
І кожнеє слово, як спів солов’їний
Сприймає свята Українська земля.
Не вбити всі подуми добрі її,
Бо мова сміливо розправила крила,
Прорізала хмари, до неба злетіла.
І сиплеться сріблом на рідні краї.
Тому вона завжди співуча, дзвінка.
Пишайся, Вітчизно, хай нелюди заздрять.
Народ український ніколи не зрадить,
Хоч доля у нього не завжди легка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150710
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.10.2009
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук