як може так бути,що тебе не забути,адже вкотре милуюсь вічністю я!Там глибоко в серці,де струни безмежні,кохання тремтить,а серце дружньою порадою пломенить!...
скидаючись по місту вона бачила приязнь,але не бачила щирості
кожен посміхався,але ніхто не стримав подиву
дерева плакали
вітер танув
навіть далековічні собори стирались у порох,адже це йшла вона
в душі все переверталось
юнаки бажали довіри,леді бажали страху
але аромат натхнення бушував в їх серцях
руки тремтіли
голос рвався
шепіт посилювався
кров пульсувала всюди
біднота вела в склепи
тварини раділи
пробуджувалися відчуття полегшення
а вона все йшла
все заполонила тиша
крок.і ми почуємо ЇЇ подих,ще один крок і ми почуємо вимушеність
але просто вслухатись ніхто не хоче
адеж це прийшла ВЕСНА!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150794
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.10.2009
автор: Abele