Помаранчеві прапори,
Розкинулись на Майдані в Києві,
Плакати зі словами " Так",
Підняті над головами,
Кажуть: " революція почалася..."
" Гринджоли" співають:"Разом нас багато,
Нас не подолати..."
Людей все більше і більше,
Тисячі уже зібралось,
Всі хочуть ковбаси і волі,
Бо хліб і свободу влада стара відібрала,
Свободу - слова.
На Хрещатику десятки наметів,
Молоді й старі
На холоді вогнища палять,
Сало смажать,
Весілля в наметовому містечку гуляють:
Свободу- слову,
Свободу -коханню,
Як гарно в наметах " трахатись" до рання,
Ніхто не турбує,
Всі розуміють,
Що то кохання вільне, свобідне-
Поповнення нових майбутніх майданів буде.
На сцені нова влада і лунає:
" Йдемо брати Будинок старої влади,
Йдемо брати Будинок президента країни",
Увесь народ, мов зомбі,
Суне у направлення
Куди артисти вказали,
Я теж там була,
Слухала, спостерігала,
Що буде далі...
Товпа людська -
Одна велика, " помаранчево-сіра" маса,
Пішла туди, куди їх послали.
Мені було не по собі і дуже страшно,
Додому я з Майдану пішла,
Щоб не затоптала схвильована товпа
І не повторялись в голові лозунги й слова.
Психологи, психотерапевти прцювали
І гіпнозом брали мозок людей,
Як біологічну масу (біологічне м'ясо),
Розказували байки,
Робили, що хотіли з ним:
Хоч на барикади, хоч на революцію, хоч на війну,
Йшли туди, куди їх лідери вели
І слухали їх накази.
Слава Богу,
Що " психи" не кровожерливі
І справжню війну не зробили,
Народ пожаліли.
"Помаранчева революція" ніяка не революція,
А просто гра в "Зарницю" була,
Завдяки зомбованій товпі- біологічно-"сірій" масі,
Одні царі- пішли, а інші стали.
Демократіїї і свободи, як не було так і нема
Ну хай побудуть при владі і себе потішать...
Я спостерігаю...
Та й Бог все бачить і чує, але допускає...поки що.
2005 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151379
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.10.2009
автор: Макієвська Наталія Є.