Часом вже аморфна.
Кожного разу по граблях на ймення "Ти",
немає змоги втекти...
Так кажуть боязкі!
Або такі як я... слабкі?
Ми вже скоро будем на "Ви"
Ти розтрощиш моє обличчя в крейду,
щоб спитати "хто Ви?"
розмалюєш мене як кралю,
я стану порцелянова ляля!
за слоєм помади приховую губи,
за оправою й склом закопую очі,
за зеленим, неконкретним светром
приховую правду
наготу
чи підвального типу саркастичну руду кішку,
що розгризла мішку,
точніше його праву ніжку.
мої вії блиматимуть не в такт,
я робитиму вигляд дурепи,
нам не звикати, я практикувала так...
я не питиму кави, не куритиму цигарки,
і не слухатиму джаз...
я тихенько чекатиму доки проб*є той час
(дратування ковзає по ідеально вистроєнних словах
скоро вибух проб'ється як газ)
Ти ж казав,
я - фальшива,
не творча, проблемна, нудна і дика!
але Ти не зумів прочитати в мені:
"Я маленька руда кішка!
Люби мене, і я буду тиха! "
24.10.09 нічне. опіслядобове.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151634
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.10.2009
автор: Helena Autumn