Твій погляд потонув у склянці віскі,
В котрій також топлю свою любов.
ЇЇ безмежність пробую вмістити
У кришталевий вимір знов і знов.
Та в мене не виходить, біль не втопиш,
Кохання не врятуєш, не замкнеш....
Того, хто п’є задумано навпроти
Не приведеш до тями, не спасеш.
І марно спогади зібралися довкола,
Та привели колишнього тебе...
Що потонув...Стосунки і розмови,
Не клеяться, обом нам дуже зле.
Ми топимо і топимось у цьому,
Залежності вбивають забуттям...
І потім марно вже шукати дому,
Якщо сьогодні знехтувать життям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151757
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.10.2009
автор: Парчевська Ольга