Ніч зірвалася і впала
в серце. Зверху тільки брижі.
Під дірчатим одіялом
ревматично стогне тиша
мов старий забутий флюгер -
всі вітри втікли до моря.
Те, що я вбиваю вдруге,
метастазами повторів
вже ворушиться у грудях.
почуття міняють шкіру.
Після літніх інтерлюдій
сцена вибухне Шекспіром.
Так виснажує усе це.
Я вкриваюсь сизим мохом.
Ніч упала прямо в серце.
і ржавіє там потроху.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152053
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.10.2009
автор: Tara Maa