Отак живеш
переш із ранку в ніч
віч навіч із душею
погонею життя
заляпане ллянеє простирадло
дно твоє
твоє чадо
я твоє
де серед згарищ
кришталя
надій і мрій
і недоспаних ночей
очей небесних всміхнена душа
не може доскладати своє щастя
і наче виправ все
цвіте твоя Туринська плащаниця
дзвінниця знову кличе в храм
та знову іскра, попіл , злам
знову згоріло щось у тобі
у торбі два крила несеш
та одягти їх й годі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152077
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.10.2009
автор: Вітер