сьогодні весь день сльози рвуться з очей
мені запропонували взяти до себе бездомне щеня
але тоді б мені самому довелося стати бездомним
я вже майже готовий стати волоцюгою
він зараз замерзає сховавшись під жовтими осіннім листям
а я сиджу лакаю медовий чай сховавшись під байковою ковдрою
не гуманно
хтось з нас напевно гідний більшого
не думаю що це я
Джинджер
мені здається його звати саме так
мені здається в його очах водойми щенячих сліз
будь ласка, не дивись так
я за відкриття підпільного абортарію для собак
- Ти безвідповідальний і сам схожий на цуценя - сказала ти
- Можливо - сказав я і вийшов у вікно
вітер завивав і лоскотав спину
- Джинджер!
заради цього виляючого хвостика варто жити
а віддати життя за нього це те ж саме
що поступитися маленькій дівчинці місцем в автобусі
я майже впевнений що вмирати разом під крижаним наметом
було б набагато тепліше
нас знайдуть за запашними квітами
і тоді назавжди припиниться війна
в кожному місті нам поставлять по пам'ятнику
"Цуценя Джинджер і безіменна особа чоловічої статі"
це буде дев'яносте чудо світу
всім цуценятам на заздрість
всім "будєшжітьсамсдєлаєшсєбєрємонттогдаізаводісобак" на зло
сподіваюся тобі буде добре в собачому раю
сподіваюся реінкарнація все ще актуальна
прощавай Джі
до швидкої зустрічі через мільярди галактик
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152284
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.10.2009
автор: Діма Карєлія