Мамо, мамо,
Сивонька моя ти неньо,
Ми давно дорослі стали
І теж посивіли,
А все ж, залишилися дітьми для тебе,
Як і колись, нас "строїш",
Нам і людям,
Чим можеш допомагаєш,
На дачі щось вирощуєш,
В церкві співаєш.
В останню путь
Душі відправляєш , відпіваєш,
Молитви-псалми читаєш,
Щоб прощені їх душі були
На їхньому шляху
До вічного життя.
Прости мене,мамо,
Неньо, голубка,
Що інколи нетерпима я,
Правду-матку рубаю,
Не подумавши
Про твоє серце старе,
А потім до ранку не сплю,
Переживаю, себе картаю,
Що вік собі і тобі укорачую,
Більш не буду, ні
Тобі про своє життя розповідати,
Хай все буде добре в мене,
Бо не хочу, щоб твої очі
Від сліз вицвіли,
А хочу, щоб Бог дав здоров'я тобі
І ще, до ста літ прожила ти, у спокої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152297
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.10.2009
автор: Макієвська Наталія Є.