Бездна думок і я стою на краю,
Все ще чекаю, що хтось крикне вслід,
Потягне за руку на пошуки раю,
Чи замість мовчання скаже "привіт"...
Мене роздирає від самоти,
В якій я тебе мріями малювала,
В якій руйнувала чужі світи,
Від того знову ночами страждала...
Бездна зірок і я стою на краю,
Твій Всесвіт мене навік поглинає.
Та я все рівно тебе дуже люблю,
Хоч Всесвіт твій тих зірок не жадає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152467
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.10.2009
автор: LadyInRed