Назбираю повнісінькі жмені
Ледь теплого літа
Вплетуться в них спогади
дощами налиті
яскравих – катма…
простелю дорогу
в Закоханих Місто,
якого насправді
не було й нема…
ця обитель романтиків –
дзеркало серця
кардіограма синкопами
двері таємні,
дивно, та все ж відчиняє усе це
любов подарована
пекучо-взаємно
очима навпроти…
шукаєш на дотик
наслухуєш ноти
а Місто минає…
й мене вже немає
нема… розчинилась
забулась спинилась
у дверях ночей
намистиною ранку
скотилась з долоні
на зім'яті трави
на кволе плече
сльоза не пече
залишаючи шрами…
сльоза не пече...
не шукай уже більше
мене ж бо насправді
не існувало…
послухай цю осінь, що вже розпочалась
вона не втече…
27.09.09 (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152678
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.10.2009
автор: Рені