Колись, можливо, стрінемось очима,
Мов потяги на рейках: лоб у лоб.
В кайдани закуємо за плечима
Усе, що промовчати не змогло б.
Не буде слів, вони спіткнуться в скронях.
І знов пірнуть не сказані в роки.
Моє життя колись в твоїх долонях
Було таким безпомічно крихким.
Колись зненацька стрінемось, можливо.
Мов звір у груди увірветься щем.
Прийшов до мене ти травневим дивом,
Підеш - холодним проливним дощем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152770
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.10.2009
автор: Журавка