До сну готується домівка,
Кімнату морок огортає.
Самотня жінка чоловіка,
До себе вперше пригортає.
Вони зустрілися таємно.
Чарівну жінка має вроду,
Калата серце навіжено,
Передчуває насолоду.
Зненацька стрімко захопила,
Шалених пристрастей лавина,
Бажань розправивши їм крила.
І в тому спільна є провина.
Одежа впала на підлогу,
Створивши дивні візерунки.
Душі долаючи тривогу,
Вдягнули тіло в поцілунки.
Палкі вуста її шепочуть:
«Не треба, любий, зупинися».
З грудей же стогін тихий чути:
«Ще хоч разочок доторкнися».
Її образити не сміє,
Цілує пристрасно лиш руки,
Чудово він все розуміє,
Даруючи солодкі муки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152840
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.10.2009
автор: Олександр Ковальчук