Я із-за хмар, з небес,
Дивлюсь на світ,
Який, я сотворив
За сім днів.
Та люди і Земля ,
Мабуть помилка моя,
Мене вони не розуміють,
І не признають,
Що я їх Творець,
Що я їх Отець,
Що вдихаю у них життя,
І даю подих смерті.
Я зупиняю в любий час
Колесо життя,
Коли потреба приходить ця...
Коли йде воно наперекосяк,
Без доріг, без шляхів, а так
В пустелю для душі,
За грати за протизаконня людські,
За смерті, що вчинили іншім і собі.
А малюки, то ангели мої,
Які тут мали невеликі провини,
Я даю їх, непокорним матерям народити,
Що мали аборти чи інші гріхи в сім'ї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153016
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 01.11.2009
автор: Макієвська Наталія Є.