Ступаючи в безодню

Про  що  нам  розповість  нічна  пітьма
При  світлі  ранньої  ласкавої  зорі?
Чи  може  здогадатися  весна
Про  що  співають  тихо  солов'ї?

Куди  зникають  мовчазні  слова,
Заплутавшись  в  мереживі  думок?
Чи  знає  про  безодню  тінь  хитка,
Упевнено  зробивши  перший  крок?

Все  ж  нерозкрита  загадка  одна,
Хоча  остання  зірвана  печать:
Про  що  ці  непривітні  небеса
Суворо  й  незворушно  так  мовчать?

Не  знають  навіть  кам'яні  серця
Куди  іти  у  лабіринті  довгих  снів.
Не  відає  й  проста  душа  борця,
На  милість  віддана  рукам  чужих  богів.

Накликавши  непрошену  біду,
Позбавлений  останніх  почуттів,
Навпомацки  загублений  іду,
Спинивши  невблаганний  відлік  днів.

На  згадку  залишивши  лиш  ім'я,
Минувши  всі  ворота  і  мости
Додолу  знову  хочу  впасти  я
Кристалами  замерзлої  води.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153086
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.11.2009
автор: Digital Angel