ЛИШАЛОСЬ ДЕСЯТЬ ХВИЛИН ДО УРОКУ… (Історія з реального життя).

ЛИШАЛОСЬ  ДЕСЯТЬ  ХВИЛИН  ДО  УРОКУ…
(Історія  з  реального  життя).
   
Лишалось  десять  хвилин  до  уроку.  Буденний  шкільний  гамір,  який      доносився  з  усіх  кінців  коридору.  Вічні  розмови,  розкотистий  безтурботний  сміх…
   Не  поспішаючи,  п’ятикласники  збиралися  до  дверей  кабінету  української  мови.  Вони  тиснулися  до  вікон,  де  теплі  батареї,  поділившись  на  дівчачу  і  хлопчачу  групу.  Одна  дівчинка  гомоніла  без  угаву,  інша  гепнула  добре  хлопця  по  плечу  книгою,  а  той  у  відповідь  її.  Це  переросло  в  обмін  лайливими  словами.  Третя  п’ятикласниця  показувала  язик  старшим  та  щосили  кривлялась.  Звісно,  що  відповідь  їй  була  негайна  та  різка.  Але  їй  це  приносило  якесь,  певно,  задоволення,  тому  і  не  лишала  цю  веселу  забавку.  Хлопці  ж  хвалилися  один  з  поперед  одного  «мобілами»:
- А  в  тебе  є  «мобілка»?  –  лице  лідера  виражало  зацікавленість  та  власну  зверхність.
- Да,  конєшно,  єсть!  –  відповів  інший.  Здавалось,  ось  воно  щастя  як  виглядає.
Потім  уже  вдвох  захоплено  переглядали  картинки  закачані  з  Інтернету  та  слухали  «модні  мелодії».
Розпатлана,  закушкана  прибігла  їхня  однокласниця:
- О,  прівєт!
- Ти  шось  рано  –  іронічно  почулось  у  відповідь.
Посміхнувшись  не  по-дитячому  злою  посмішкою    та  витримавши  паузу,  облила  їх  колючими  та  добірними  словами.  Вона  виділялася  серед  класу  найменшим  зростом,  якимось  ображеним  виразом  обличчя,  худорлявістю.    На  маленьких  плечиках  –  здоровецький  портфель.  Потупцювавши  на  місці,  почала  розповідати,  як  провела  минулий  вечір.  
-  Я  вчора  випила  стопку  вина  і  два  стакана  пива!  -  випалила  вона.  Здавалось,  дівча  справді  гордилось  цим  фактом.  І  дійсно,  вона  викликала  неабиякий  інтерес  та  схвалення  з  боку  однокласників.  Наморщивши  лоба,  один  з  них  задумливо  запитав:
-  А-а  вино  яке?
-  «Кагор»,  -  не  замислюючись  відповіла  та.
-  Та  поганеньке  вино,  скажу  тобі,  -  голосом  знавця  в  цьому  ділі  повідомив  хлопець.  
Потім  відбулись  гарячі  диспути  на  тему,  що  «від  цього  вина  погано  не  буває»,  «а  от  Кадарка  –  вино  ще  кращого  сорту»,  «і  пиво  теж  ось  є…».
Раптово  розмову  перервав  дзвінок.  Вчитель,  повагом  відкривши  двері,  запросив  дітей  до  класу.  Ті,  перечіпаючись  самі  та  збиваючи  з  ніг  інших,  вбігли  і,  не  припиняючи  голосно  говорити,  посідали  за  парти.  Почався  урок…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153418
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.11.2009
автор: Туманова Роза