Білий вовк зі снігом злився
І вилив душу всю свою
У цьому світі він лишився
Аби помститись за брехню
Йому не треба дверей в небо
Він знайде тут своє життя
У нього є 1 потреба-
Забути хто вона така
Він часто мріє про забуті миті
Де з долею проводив час
Де в них серця були зігріті
Та вогник щастя знов погас
Йому б забутись і не мучитись щоночі,
І спробувати відріктися від життя.
Але любов знов проникає в очі
І ти почуєш як кричить душа
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153729
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.11.2009
автор: DafNi