Люблю я осінь. Та за що?
Мабуть за барви та тепло...
Мабуть за запах, що п"янить.
Та спогад днів, що десь не спить.
Як неповторно паде листя,
І так мина життя навмисне.
Як загадковий вітер все з-під ніг змітає,
Так щось в житті із колії збиває.
Лише дерева нагі, непорушні,
Яким ні вітер, ні гроза не стр́ашні.
Все переносять і ростуть вони.
Ось так і ми.
Повинні буть незламними завжди.
Щоби ані приниження, мов нагість
Та ані цвяхи у душі
Не збили нас із колії.
І дали нам таки зрости.
13.10.07.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154222
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.11.2009
автор: euphoria