Мене не раз розпинали

Мої  слова  прийшли  з  минулого  життя
Не  розуміють  люди,  що  це,  не  я  пишу,
Я  тільки  рукою  вожу,
А  слова  самі  ідуть,  через  думки,
Пропускаючись  через  мізки,
Можете  мене  розпинати,
Розпинали  уже,
Можете  убивати,
Убивали  уже,
Можете  критикувати,
Критикували  уже,
Але  самі  нічого  гарного  не  створили
І  не  зробили  іще,
Для  друзів,  своєї  сім'ї,
Для  свого  народу,  матінки  природи
Та  й  усієї  землі.

     *******
Ідуть  за  мною  такі  ж  божевільні,
Як  і  я,
Діти  Індиго,
Які  врятують  землю  від    "НЕБОЖЕВІЛЬНИХ",
Що  вже  натворили,  що  мені  не  розгребти,
Ті,  їх  "  Авгеєві  конюшні",
Тримайтеся  світлі  люди,
Разом  ми  неподолана    і    непереможна  сила

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154298
Рубрика: Верлібр
дата надходження 08.11.2009
автор: Макієвська Наталія Є.