Але ж то добре...Бравий сину, без спалаху та іскри ти у вогні згориш...
Але ж то щастя...Любий сину, коли по склу мандруєш босоніж.
Ти посміхайся...Коли брешуть, в лице тобі, у душу сиплять перцю.
Ти вір...Тому, хто каже правду...Очима, совістю та щирим серцем.
Ти бійся...О ні не люд, не натовп...Бійся смерті вільних своїх прав.
Борись за себе...Бо карають, тих хто не бореться, без лишніх вправ...
Люби домівку й Батьківщину...Полюблять пристрасно й тебе...
Кохай...Кохання справа щира, без вказівок воно притулок віднайде.
Ти пам‘ятай...коріння своє, що проросло крізь ґрунти часу...
Відчуй життя... І не кидайся силоміць, без голови у однорідну масу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154451
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.11.2009
автор: Ярослав Клочник