Осінь зачекалася зими,
А вона так хотіла бути схожою на сніг.
Під ногами горять килими,
З останнього листя і приємних утіх.
Осінь починала дратувати,
А вона на підвіконні з кавою на самоті,
Вона забила на усі втрати,
Що траплялись колись у житті.
Перші білі шматочки неба.
Вона плакала, чомусь було не до сміху.
Їй нічого більше не треба,
Просто хотілося першого снігу.
І ця осінь така безутішна.
А вона так кохає тебе,
Твоя дівчинка, лагідна й ніжна
Твоє серце сьогодні вкраде!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154466
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.11.2009
автор: kvito4ka