А весна випліталась мереживом,
По дібровах, лісах, долинах,
Підкрадалася обережно,
Зупинилася біля млину.
Цілувала високі тополі,
Ворожила туманами ранніми,
І в широкому чистому полі,
З холодами прощалась останніми.
Солов'їну слухала пісню
У цвітінні вишневого саду,
І сп'яніла ходила опісля
Негаразди залишив позаду.
Відбивалася безтурботно,
Як в озерах, що біля тину,
У очах моїх трохи самотніх,
З поволокою ультрамарину.
І серця лікувала кохання.
Посміхалась мелодієй вітру.
Найчарівніша, лагідна, рання,
Ти відрада моя, й моє світло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154509
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.11.2009
автор: Кнесенка