Ти дивися в очі,
Тобі так знайомі,
Та хочеш сказати,
Кохання й любові,
Хотів би Вам дати
Але я не зміг,
І серце моє…
Зупинилось на мить.
Воно застогнало!!!
Від крику душі,
Та наче завмерло,
На віки і в сні…
Проживши миттєвість,
Сказало мені…
«що більше не може
кривити в душі».
Отак Ваші очі,
Завмерли в мені
Кохані та щирі,
Як сніг по зимі.
Такі ж білосніжні,
Й приємні такі,
Від них сяє сонцем,
І в паcмурні дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154515
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.11.2009
автор: Serjio_1985