Ніч… Знову потяг…Холодно…
- Вибачте. Дайте, будь ласка, ковдру...
- Хорошо, девушка. Сейчас принесу.
Хвилини... Їй самотньо...Вона дзвонить тобі .. щоб посміхнутись, щоб почути, що ти її кохаєш, щоб знати, що вона комусь потрібна...
Ти вибив, відхилив її виклик...Так, ти ж так хотів спати...
Вона подумала: ,,Мабуть, дуже втомлений, спить. Нехай... Я знаю: він мене кохає...Я вірю...”
- Вот твое кофе.
- Вибачте, але ж я просила ковдру...
- Что? Господи! Одеяло! Нельзя было сразу сказать.
Чужі нерви...Чужі емоції...
Люди... Такі різні... Вона любить їх розглядати, дивитись їм у вічі своїми великими очима і посміхатись. Потім вони ловлять її цікавий погляд і , мабуть, думають щось не зовсім хороше... А іноді посміхаються її у відповідь. О, як вона любить ту посмішку!
Київ... Він знову зустрів її так неприязно, вороже...Та це вже звично... Потоки людей, які їй дуже нагадують роботів...Вона відчуває себе самотньою...
Знову дощ...Чому вона не взяла свою парасолю? Кому взагалі потрібен цей дощ?
Метро... Люди занесли, затурляли її в вагон.. Вона дивиться на своє відображення навпроти...таке відчужене, дивне, таке замучене.
Світало... Вона приїхала до університету... Пуста вулиця... Краплі, що відбиваються від тла асфальту... Холод...
- Девушка, вы иногородняя?
- Так.
- Заходите.
Старенька бабуся – сторож відкриває двері...
Нарешті шматочок затишку... Вона пише вірші... про все: про дощ, про осінь, потяг, про тебе. Думає, що вони тобі сподобаються і посмішка осяює обличчя....
Закінчились лекції... Жвава молодь швидко роз’їхалась хто куди... А їй не було куди йти... Вона довго сиділа на лаві в парку, знову писала вірші про кохання...
Кленове листя... Воно прекрасне.. А небо – безбарвне і пусте...
Вона встала і пішла... Куди? – Сама того не знала, просто йшла вперед і... щось шукала...Ти запитаєш, що? – Вона шукала людину. Так, саме людину. Того, хто її вислухає, зрозуміє, можливо, поспівчуває, того, хто буде з нею щирим...
А ти в цей час цілував свою чергову ,,кохану”...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154554
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.11.2009
автор: Сніжинка