Ти, не зламаєш мої крила,
Вони, вогненні і обпалять,
Ти не вб`єш мої слова,
Вони від Духа світла і як вітер, злетять,
Ти не забереш у мене натхнення,
Бо я маю енергію відтворення,
Свої неповторні таланти,
Богом з неба подаровані,
Досвід минулих життів своїх,
Людям передам я,
Що забули про те,
Що жили на землі уже.
А, ти,чужими мізками думай,
Своїх Бог не дав,
Чуже життя читай,
Бо, своє давно втратив,
Пропив, прокурив, прогуляв,
Крила свої спалив,
Чорним ангелом став,
Силу втратив
І уже не літаєш,
Тепер чужі крила ламаєш,
Щоб теж не літали,
Демонами стали,
Про Бога забули,
Грішили,
Гріхи не знімали
І нікого не любили.
Ні, не буде ніколи цього,
Добро, все ж переможе, зло
І буде тільки велика Любов одна
До країни, до природи, до людей, до Бога вона.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154609
Рубрика: Верлібр
дата надходження 10.11.2009
автор: Макієвська Наталія Є.