Ревіло небо, падав дощ
І ніч була як божевільна.
Сиділа тихо в темноті
Вже не твоя та ще не вільна.
Ще серце сковує ланцюг,
Душа вбирається у лати
І тіло робиться стальним
Воно ж готується страждати.
Годинник стрілки переводить,
Секунди стукають у скронях
В кімнату привид твій заходить,
Ламає вічність у долонях.
І ніби все... Я попрощалась,
Залишила твій берег дикий.
У мене тільки ніч зосталась
І в серці образ твій дволикий.
І падав дощ, ревіло небо,
Секунди стукали у скронях...
Тепер одна, уже без тебе
Тримаю вічність у долонях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154891
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.11.2009
автор: Фіалка