Белла АХМАДУЛІНА
* * *
Ніколи простір тут не був грайливий,
та обережний колір-анонім –
і виверт п’яток, ночі мімікрія:
Нема серед черемух ночі, ні.
Та є щось, є! – це думка циферблату,
що зміг звести два гостряки в зеніт.
А пахощі вже не ідуть на благо
годиннику: він недолад дзвенить.
Безкровні форми неба і фіорду.
Порожніх впадин випитий вже цвіт.
Дивинкою японського фарфору
черемухи дрижить розкрилля віт.
Прославивши ніч друзками від ражу,
годинник западає в забуття.
Зір зайнятий приречено й звитяжно
черемховою гронкою буття.
Переклад з російської aleksgun
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155267
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.11.2009
автор: aleksgun