Ти зникнув так раптово, а я усе чекала
Й стікала тоді кров'ю душа моя ота.
Багато у розмовах чого тобі казала,
Бо відчувала: спільна духовна широта.
Злякалась, що настане буття мойого захід
Бо з втратою твоєю його згубила схід.
І обірвався з півночі спокійний мій життя хід,
Й, не винесши розлуки, самотній південь зблід.
Шукаю відчайдушно твої координати:
Всі розгортаю мапи і кручу глобус́и.
Та курс ніяк не можу за компасом тримати,
Бо на моїй планеті вже збились полюси.
Та попри все зумію масштаби я змінити
І віднайду екватор твойого каяття.
На горизонті щастя зумієш ти зігріти
Мене й покаже норму барометр життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156168
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.11.2009
автор: Діана Черкаська