і котяться яблука...
в променях спікся туман...
німує дор́ога,
і черви вже точать хвилини...
спіткаються л́уни,
і стиснувши світ обома
втискаєш у мозок
безмежність щербатого плину...
і кліпає злива
на сльози зчиїхось очей
і щирість прозоріє,
в яблуках - з́ернята-дзвони...
а жити смачніше,
коли воно дійсно ПЕЧЕ
й коли на межі
опускається небо в долоню...
17.11.09 (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156431
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.11.2009
автор: Рені