О, Музо вірная! Лиш ти
Не зрадиш у тяжку хвилину
І знов у буднів сіру днину
Вертаєш краплю доброти ...
О, матір Божая! Хотів
Карати словом яничара
Та серед люду такі чвари
Що слово – цукор для катів!
Хто сіяв їх? Як він посмів
(Не йметься Іродовим слугам,
не йдеться їм за мирним плугом)
Чіпать чужих плугатарів?!
О, бідний Боже! Ти не смієш
Вдавати доброго царя, -
Сіромі хліба не волієш
Забрати в брата-шинкаря
Москаль сміється над тобою
Бо кухлик волі – як вино
І Україну з головою
Штовхає, стерво, у багно...
Та як не йметься фарисеям
Пожну лиш те, що сіяв сам
І зась-бо, душу не віддам
Ні москалям, ні шинкарям !
1990 рік, Харків
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156682
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.11.2009
автор: kriwoy