МОНОЛОГ КОХАНКИ

Я  не  дружина,  ні!  Я  –  панна,  я  –  коханка.
Живу  для  задоволення  і  втіх.
Твій  чоловік  для  мене  –  забаганка,
Для  нього  я  розрада  і  шаленства  гріх.

Кричиш  що  шльондра  я,  повія  і  путана
Не  варта  навіть  пальчика  твого?!
Розкрий  же  очі  -  стала  я  бажана,
Коли  позбавила  ти  ласк  і  втіх  його.

Не  відмовляю  в  еротичному  масажі,
Стриптиз  танцюю  прямо  на  столі,
А  ти,  свята  невинність,  і  на  пляжі
Все  прикриваєш  «цилюлітні»  віражі…

За  ночі  пристрасті,  за  щастя,  за  бажання
Твій  чоловік  боготворить  мене.
Дарує  і  каміння,  і  кохання,
Забувши  все  на  світі,  клянучИ  тебе.

І  винна  лише  ти,  що  має  він  коханку,
Ти  ж  не  цінуєш  вже  його  як  слід.
Для  мене  ж  бо  він  мачо  до  світанку,
Моїх  фантазій  сексуальних  стиглий  плід.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156731
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.11.2009
автор: nadionchik