18.12.2008р.
Люблю, люблю, забуть не зможу,
Усе, що було, це не мить,
Це ціла вічність життя мого,
Не зможу цього я забуть.
Усе пройшло, забув дорогу,
До дому отчого мого,
Та не забуду я ніколи,
Словечка гарного твого.
То був обман, що мене любиш,
Що хочеш вічно буть моїм,
Хоча, можливо й вічно будем,
Ми одне одного любить.
Та що ж, дороги розійшлися,
Але ж сердечко тим живе,
Що любить того, хто так ранив,
І все життя звернув моє.
А що серденьку ті дороги,
У нього відчуття своє,
Кого полюбить довго буде.
Хранити пам'ять, - «то моє!»
То той, ким я живу на світі,
Для кого пам'ять бережу,
І викидаю всі образи,
Малюю ідеал любві.
Усе давно пройшло, я знаю,
Та скоро явиться нове,
Кохання віддане серденьку,
Що зберегло своє й твоє.
Ту вірність слова золотую,
Ту ніжність рук і губ палких,
Душа нова родилась знову,
Між серцем моїм і твоїм.
Коли родилась душа спільна,
Ми можемо тепер радіть,
Бо це з’єднались половинки,
Дороги двох людей зійшлись.
Пройшло все горе, все забула,
Почалось новеє життя!
Душа живе, серце палає!..
Заміж нарешті вийшла я!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156864
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.11.2009
автор: Аліска