Як із сумочки в сумку вже потертий блокнотик,
Так із серця у душу застарілі образи.
Хтось із на апелює...та суддя буде проти,
Хтось забуде забуле у потоці сарказму.
Зашифрований ребус в алгоритмі чекання
Не одразу впізнати неозброєним оком.
Найчастіше рятує від жалоби мовчання,
Коли йдеш навпростець "легким джазовим кроком".
І в новесеньких кедах нелячно підошви
Протерати як віру у всесильне кохання,
Зарядившись смертельною дозою нош-пи,
Прокричу на весь світ, що не я " та остання"......
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156932
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.11.2009
автор: little black