Поцілунок дощу,
Голос з неба.Знамення.
Крізь відлуння кричу,
Лиш твоє я імення.
Та його не почують,
Бо кричатиму тихо.
Може, ніжність відчують,
Може, відгуки сміху.
Кожен різне почує -
Тільки те, що їм треба.
Може, й правильно буде,
Вони ж чують крик неба.
Крапля раз…Крапля два.
Хтось почув, Я відчула.
Ти повірив в слова,
І тебе це торкнуло.
Ти схилився на мить,
Ти затримав свій подих.
Лиш прошу, не журись -
Тож лише вітру дотик.
Крізь колиску дощу,
Крізь повітряні діри,
Більше не закричу,
Бо не зможу.німію.
В небо здійметься голос,
Тільки тихо…мов мара.
Сколихне жита колос,
Розіб’ється об хмари.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157034
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.11.2009
автор: Туся Сонячна