Из Василя Стуса:

Я  зря  учил  грамматику  желанья
и  губ  твоих  солёно-сладкий  грех  -
ты  убегала,  прятала  свой  смех
между  зубов  затиснутый,  меж  жадных.
Белели  бёдра  в  хищных  шелюгах  -
волчица,  ты  кориться  не  хотела,
по  диким  лозам  шматовала  тело,
аж  покраснел  багульник  при  ногах.
Не  разобрать  где  низ  тут,  а  где  верх!
О  волчья  страсть  с  опаскою  ягняты!
И  вот  она,  и  вот  она  -  расплата,
и  вот  он  шал  и  ярый  гром,  и  грех,
и  сладострастье  напряжённых  тел,
сотлевшие  на  дым  верхушки  сосен,
косматый  этот  и  простоволосый,
глухой,  горячий  суходол  темнел.
И  уползала  по  оврагам  ночь,  
сырой  рассвет  припахивал  навозом,
бежали  звёзды  за  Чумацким  возом,
и  плыли  мы  в  чумацкой  лодке  прочь.

В.  Стус:
Я  марно  вчив  граматику  кохання,
граматику  гріховних  губ  твоїх,  -
ти  утікала  і  ховала  сміх
межи  зубів  затиснений  захланних.
Біліли  стегна  в  хижіх  шелюгах.
Нескорена  вовчиця  зголодніла
по  диких  лозах  шматувала  тіло,
аж  червонів  багульник  у  ногах.
О  покотьоло  губ,  і  рук,  і  ніг,
о  вовча  хіть  і  острахи  ягнятка!
Аж  ось  вона,  аж  ось  вона  -  розплата,
аж  ось  він  шал,  і  ярий  грім,  і  гріх!
І  довгі  гони  видовжених  тіл,
і  витлілі  на  дим  верхівки  сосон,
і  цей  кошлатий  і  простоволосий,
глухий,  гарячий,  тьмяний  суходіл!
Вовтузилася  петрівчана  ніч,
відвільглий  ранок  припахав  навозом,
сузір'я  бігли  за  Чумацьким  возом,
а  ми  пливли  в  чумацькому  човні.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157059
Рубрика: Стихи, которые не вошли в рубрику
дата надходження 22.11.2009
автор: ksandr