Я чую, як падають в тишу зірки,
та не переймаюся цим надміру.
Ти кажеш, що погляд у мене такий,
немов то не зорі, а чорні діри
зірвалися з неба і впали навзнак
на дно моїх кратерів карооких.
Дивися уважно: ти ж досі не знав,
про те, що вулкани такі глибокі?
Не бійся, давно вже заснули вони
і спатимуть, певно, так довго, аж поки
збагнеш ти, побачивши всі їхні сни,
наскільки байдужим буває спокій.
* авторка не змогла підібрати україномовного аналога слову «равнодушие». Варіант «байдужість» не має того спокійного і рівного відтінку, який би точно передав настрій твору.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157184
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.11.2009
автор: Tara Maa