Дерево осені, сум, оголеність, воно причаровує до себе своєю відкритістю, своєю забутістю, дивністю – а чи хтось, хоч на секундочку замислювався над тим, ЩО ВОНО ВІДЧУВАЄ!!! Чим живе??? До чого готується??? І взагалі чи відчуває воно хоч щось!!!
Мабуть ні… Бо воно стоїть собі тихенько сіре, оголене і зовсім нікому не потрібне, до поки не настане час цвітіння!!! Час випускання листочків!!! Життя в кінці-кінців до нього повернеться… Тоді й поети почнуть складати про нього вірші, тоді й сонечко згадає, а до того часу,,,,,,,,,,,, воно залишатиметься тихим та не примітним (тихим та не примітним)…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157661
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.11.2009
автор: Serjio_1985