Годую я своїх дітей:
Мій страх, мій біль і сум молодший.
Щоб на непроханих гостей
Їх напустити, в пил змоловши.
Ви підростайте, малюки,
Я вас лелію не даремно.
І вам дається невзнаки
Наука про цинічну чемність.
Сміються люди із небес,
На блискавицю зуби шкірять.
І свято у всесилля вірять
Громовідводів на дахах,
А в душі всеж крадеться страх,
Що їх пристукне хрест недільний...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=15767
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.06.2006
автор: Infernal flower