Сільській бджоляр звикає до укусів:
Напевно рій привив імунітет.
Податися із пасіки примусив
Солодкий та затишний кабінет.
Навчився гроші вправно рахувати,
Клепав у мріях свій життєвий шлях.
Покинув сумно вулики і хату,
Поліз під теплий політичний дах.
Гнила драбина вивела нагору:
Зненацька хтось країну покарав.
Зійшло на землю рідну справжнє горе,
Бо пересічний люд лишився прав.
Нащо ті бджоли медом годували
Біду майбутніх зоряних часів?
Невже лихих років було замало,
Щоб бур’яном наш край зазеленів?
Народний гнів копичиться віками,
Людей цькують опричники брехні.
Прийшла пора для трутнів з бджолярами –
Тікати чи згоріти у вогні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157689
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.11.2009
автор: Петро Корнійчук