Більше тисячі днів шукав влучних слів.
Сновида, ніч шепоче про дотик.
Так нахабно вдераюсь до затишку снів
Вперше, вкотре, ще поки.
Пам"ятаю правила та знаю долю.
Лише першу тягну борону недолугу.
Поросло полином душі чорне поле,
Та чому саме ти стала плугом?
Життя в каяття, як у прірву летіло.
Покараний. Вибачатись не мушу.
Колись передчасно так любив твоє тіло,
Тепер сходить сонце, бо люблю твою душу...
25.11.09
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157721
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.11.2009
автор: Latur