Проходить час, години і хвилини,
Минає день, і знову темно стало.
А матір нахилилась до дитини,
І колискова з уст враз зазвучала.
В її мотиві чується любов,
Тихенький сум, і материнська ласка.
І ніжний подих росяних дібров,
І незабутня та дитяча казка.
Від рук матусі лине теплота,
Що враз відчутно крихітній дитині.
Й тепло від сонця, силу з джерела,
Дають вони малесенькій людині.
Співає матір… Зіроньки зійшли,
Тихенько місяць визирає з хмари.
А з вітром линуть кольорові сни,
Що враз злетілись,мов на поклик мами.
Дитина тихо вічі закриває,
І усмішка окрилює обличчя.
У сон казковий миттю поринає,
У світ дитячий, ніжний, й таємничий.
Затихла матір. Стала край вікна.
І задивилась в зоряну картину.
А думка в неї була лиш одна,
Яка ж чекає доля на дитину?
Вона маленька, швидко підросте,
Піде в життя вже по своїй дорозі.
Можливо щастя швидко віднайде,
Хоч часто будуть ще роки в тривозі.
Мати з любов’ю глянула на сина.
Тепліше вкрила, гладила голівку.
Й немов на ніч від злого захистила,
Крилом укрила наче та лебідка.
А син все спав. І кольорова гамма,
У снах дитячих марилась йому.
І враз відчув - його цілує мама,
І каже тихо «Я тебе люблю!».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157938
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.11.2009
автор: Шкурак Тетяна