Прикинутись щасливою хоча би на годину
Скуйовдити волосся й порозтирати туш
І перестати корчити із себе знов людину –
Одну з зіпсованих безповоротно душ
Стискаються всі мрії ледачими повіками
Розіп’ято наївності й оголено сумління
І кип’яток холодний, що відганяє ліками
Знесилені легені брехнею і палінням
У дзеркалі ховається вчорашнє божевілля,
Доводячи до відома про ще одне «сьогодні»
Скрипить зубами згнилими роз’ятрене свавілля
І долинає крик придушений з душевної безодні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157947
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.11.2009
автор: neverknowsbest